- Маріє Михайлівно, хотілось би отримати трохи інформації за ваш трудовий шлях, захист дисертації.
- Я бережанка і, якщо можна так сказати, - практично повністю “місцевий інтелектуальний продукт”. Після закінчення Бережанської гімназії в 1997 році, поступила в Бережанський агротехнічний коледж при Національному Аграрному Університеті, на базі якого невдовзі було створено Бережанський агротехнічний інститут. У 2002, після закінчення навчання, мені було запропоновано залишитися викладати в інституті, з умовою подальшого вступу до аспірантури. Якраз появилась можливість взяти участь у вступному конкурсі до аспірантури Інституту економіки Національної Академії Наук України. Поїхала, поступила. За два роки перевелася із заочної форми навчання на стаціонар. Мені неймовірно повезло з науковим керівником, теж вихідцем з Тернопільщини. Ми працювали на той час над мало дослідженою проблематикою кооперативних процесів, які мали добрі приклади роботи в історії західної України і Тернопільщини у тому числі: “Кооперативні засади розвитку виробничої та соціальної сфер села”. Сільська тематика мені дуже близька. Зараз досить боляче спостерігати за тим, як сільські території перетворюються на периферії в умовах створення об’єднаних територіальних громад, особливо з центрами в містах. Прикро, що ті ризики приєднання сільських територій до міст, які ми передбачали в процесі децентралізації на попередньому моєму місці роботи,- у відділі економіки й політики аграрних перетворень Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,- зараз справджуються...
Ми спілкувалися з Ростиславом Бортником в процесі передвиборної кампанії, хоч я на той час працювала в Києві. Я дуже хотіла, щоб він переміг. Він людина з новим баченням, а Бережанам потрібно чогось нового. Місто, та й громада — заслуговують на успішний розвиток. Історично і традиційно розвиваються ті території, які живуть на шляхах сполучення. Наша громада теж характеризується вигідним розташуванням - на межі трьох областей: Тернопільської, Івано-Франківської та Львівської, практично рівновіддалені від трьох обласних центрів. Це в найближчій перспективі має дати поштовх для розвитку місцевої економіки, тим більше, що зараз завершуються ремонти траси М-30. Можливо, ми втратили час, у тому числі на проблеми політичного характеру — адже ми ніколи не були політиками і не готові були до такого розвитку подій...
   - Ви працювали в Києві. Думаю, зарплати там були вищі, умови роботи кращі. Чи виправданий переїзд в Бережани? Бережани - не Київ...
- Умови роботи та й оплата звісно кращі. Але це тільки теоретично так виглядає. Для того, щоб діти охопили весь спектр можливостей мегаполісу (гуртки, секції, додаткові заняття), потрібно, щоб мама або няня супроводжували їх, коли вони ще молодшого шкільного віку. Усе це серйозно відриває від роботи. Батько, звісно, теж робить свій вклад в щоденні сімейні дитячі рутини. Та все ж доволі складно було це поєднувати. У цьому контексті Бережани, як і інші малі міста і містечка – просто рай для сімей з малими дітьми.
Але не лише в цьому проблема. Мені хотілося долучитися до розвитку Бережан. Коли Ростислав запросив мене в свою команду, звісно я зраділа, так як вважала, що, маючи певний багаж знань, напрацювань і певних контактів — можу бути корисна нашому місту. Все таки я Бережанка...

   - Вам хтось гарантував посаду першого заступника міського голови чи, можливо, вам би підійшла інша посада?
- Ростислав розглядав такий варіант, що я можу бути його заступником. Я ж таких вимог не ставила, не розраховувала на посаду такого високого рангу, хотіла лише бути корисна для своєї громади. Те, що я можу і робила по проектах для чужих громад, то чому я не можу це зробити для своєї громади? Питання не в посаді. Питання в тому, щоб це було для душі, щоб був прикладний результат, який можна було б побачити і "помацати" реально, а не лише цифри на папері. Специфіка економічних проєктів така, що їх плоди можна отримати через 2,5-3 роки. Пошук теми, проектно-кошторисна документація, участь в грантових конкурсах... Можна подати з десяток заявок, а виграти одну. Це не видима робота, звітувати конкретними результатами поки немає чим, але вона робиться.
   - З якими несподіванками ви зустрілися на посаді? Чи відчували ви весь об’єм робіт, який вас чекає?
- Теоретично, я розраховувала на такий об’єм роботи. Все ж для мене було дивним те, що існує аж такий великий вплив політики на прийняття місцевих рішень. Болісною несподіванкою було провальне голосування за проєкт створення Центру надання соціальних послуг ще 28 січня 2021 року. Мені здавалося, що очевидно і всім зрозуміло, що громаді це потрібно. Наша команда авторів проєкту варилися в одній “інформаційній бульбашці”, і тоді ще не усвідомлювали всю важливість комунікації з депутатським корпусом. До такого розвитку подій ми не були готові. Там, правда, були задіяні й інші моменти, які відволікли від головного - вагомості для громади створення Центру надання соціальних послуг. Це був такий перший ляпас, який, як холодний душ, мене отверезив, але так мало бути… На той час у мене ще не було досвіду просування своїх проєктів.
   - Для вас несподіванкою стало те, що сталося з вами та Степаном Кухаруком, з Ганною Олексів? В чім ви бачите причину дій деяких депутатів?
- Скажу так, що на 99,9 % - це було політичне рішення. Не було жодних службових розслідувань, особливих промахів в роботі, які б призвели до бюджетних втрат в результаті наших дій чи бездіяльності, жодних підстав для того, щоб нас звільнили “за порушення присяги”. Оглядаючись зараз назад, можна стверджувати, що це можна було передбачити з політичної точки зору. Можливо, ми бачили деякі сигнали, але нам вони здавалися не суттєвими. Ми працювали, робили свою роботу. Ми не були політиками і не мали часу такі речі аналізувати. Для мене звісно це був болючий удар, але його потрібно було витримати. Вимушено ми відійшли на півроку від виконання своїх посадових обов’язків. Це дало можливість віддалено подивилася на деякі моменти своєї роботи і я свідомо побачила, де її потрібно було посилити...
   Від автора: За незаконне звільнення, згідно рішення суду, міською радою було компенсовано двом особам біля 300 тис. грн. з міського бюджету. Ці фінанси можна було б витратити на інші цілі. Відсутність юридичної грамотності деяких депутатів — привела до незапланованих витрат з бюджету міської ради. Закономірно було б, щоб ці кошти компенсували ті депутати, які голосували за незаконне звільнення С.Кухарука та М.Лук’янової. Якби в тих депутатів, хто голосував за їх звільнення, були “розум, честь і совість”, то вони мали б добровільно написати заяви про зняття з себе депутатських обов’язків за прийняття незаконного рішення, яке нанесло фінансові збитки громаді. Судячи по цьому, деякі депутати з честю і совістю не дружать!!!
   - Вас не здивувало, що міський голова сам проголосував за звільнення одного з заступників, показавши те, що від нього тоді нічого не залежало? Це його слабкість чи його дії можна охарактеризувати так: “Робіть що хочете, лише мене не чіпайте?”
- Мені важко це пояснити. Можливо, це було зроблено на емоціях, міг бути такий емоційний сплеск. Мабуть, сам міський голова не був готовий до такого розвитку подій. Інакше я це прокоментувати і пояснити не можу...
   - Депутати так і не сприйняли рішення суду. На які сили ви можете зараз опиратися?
- На здоровий глузд депутатів, тому що декілька проектів, які були винесені на сесії, були підтримані. Ті проекти були невеликі, не масштабні. Зараз, перебуваючи на “політичній” посаді, я дотримуюсь політичної нейтральності. Наразі я безпартійна. Але під час вимушеного прогулу мені певними політичними силами була надана фахова юридична підтримка і дружня допомога. Більше ознайомившись з їхньою роботою, зараз я розраховую на їхню підтримку.
   - Населення Бережан стабільно зменшується. В 2013 році — 20.722 виборців, 2018 — 19.252, 2020 — 17.430. За рахунок приєднання сіл і старостинських округів, кількість виборців збільшилася до 19.539 осіб. За весь період чисельність персоналу штат міськради лише ріс. Чи не пора змінити структуру? З організацією ОТГ статус Бережан, як міста обласного значення, думаю, втрачений?
- Штат має формуватися відповідно до потреб громади. В Чорткові було звільнено більше 30 чол, але у них в структурі на той час вже були окремі управління, а у нас наразі відділи. Для виконання завдань щодо управління громадою є певні нормативи, які потребують певної кількості осіб для реалізації цих функцій. Зміна структури? Можливо так. Мабуть є потреба переформувати деякі відділи, щоб оптимізувати їхню діяльність. Я не виключаю таку можливість.
   - Ви, я бачу, зараз взяли напрямок на розробку інвестиційних проектів, програм. Які Ви бачите головні проблеми в місті, які пріоритети розвитку, на які мають бути націлені проекти?
- Один з напрямків моєї роботи - це екологія. Я мала декілька зустрічей з Галиною Проців – експертом з екології. Вона дуже багато часу присвячує екологічним проблемам громади і висвітлює багато питань, які хвилюють жителів міста. Враховуючи те, що у нас на Бережанщині сконцентровано чи не найбільший відсоток заповідних територій області, хочеться забезпечити комплексну реалізацію проекту — Національний природний парк “Бережанське Опілля”, разом із створенням умов для екологобезпечного виробництва в громаді. Потрібно займатися проблемами саме зараз, не відкладаючи “в довгий ящик”. Бережанщина вважається відносно екологічно чистою територією, але питання твердих побутових відходів, їх переробка, сортування і полігон (сміттєзвалище) — досі не вирішені. Паралельно питання водопостачання і водовідведення. Це - першочергові завдання. Від цього залежить життя і здоров’я місцевих жителів та нових поколінь бережанців.
В цьому році вже стартували підготовчі роботи над реалізацією проекту очисних споруд.
   Від автора: В цьому році 123 жителям с. Павлів щомісячно має виплачуватися по 250 грн компенсації за забруднення середовища, а це 369 тисяч в рік. Додаймо сюди, що майже такі самі суми із бюджету міської ради виплачувалися і минулі роки. Чи не можна було раніше міською радою разом з ТзОВ Компанією “Еко-інвест” вирішити це питання? Для цього був час, та мабуть не було бажання. Адже легше підняти тарифи жителям міста на вивіз ТПВ, ніж конкретно займатися цією проблемою...
   - В розмовах з жителями міста дуже часто звучить питання премій та доплат працівникам міської ради. Запитання: “За що?” Є доплати обов’язкові: за вислугу років, на оздоровлення... Але чому мають преміюватися за виконання функціональних обов’язків або до так званих «червоних дат»? Чи заслуга лише працівників міської ради до “Дня Незалежності” чи “Дня місцевого самоврядування”? Я не пригадую, щоб ми колись мали якісь премії. В нашому випадку виходить так: “Жителі платять податки, які мали б іти на розвиток громади, а їх просто перекладають у власні кишені”. На виробництві працівники отримували премії, але за конкретні результати роботи: впровадження нової техніки, нових технологій, освоєння нових видів продукції та інше. Депутати, які є працівниками міської ради, завжди будуть голосувати «За»”...
- Моральний аспект в цьому є. Йдучи на посаду, ми з чоловіком були готові до того, що я буду працювати без премій. Премії потрібно виплачувати, але за конкретні показники: залучення інвесторів, забезпечення додаткових надходжень в бюджет. Надбавки за інтенсивність?.. Думаю, для працівників міської ради в даний час, надбавки і премії виправдані. На таку зарплату, яка відповідає нині діючим посадовим окладам, ми не можемо знайти гарного фахівця. По цій причині ми не маємо архітектора. Посадовий оклад головного спеціаліста-архітектора – 5.200 грн. У великих містах та й інших успішних громадах вони коштують десь від 20 тис.грн. Зараз Верховною Радою розглядається проект осучаснення зарплат працівникам міських рад, але коли це буде?..
   - Чи приходиться вам консультуватися з колегами з БАТі чи коледжу по деяких питаннях?
- Ми регулярно спілкуємося. Недавно працювали по стратегії розвитку, по туризму. Зараз у нас виникли деякі ідеї, коли спілкувалися з викладачами економічного факультету, щоб студенти в нас проходили практику. Це вигідно і для студентів, і для нас. Для нас є підмога і бачення молоді. Студенти набувають досвіду. Громада жива тоді, коли є молодь, активна молодь.
   - А зараз трохи особистого. Чи берете ви роботу додому? Чи у мами вистачає часу на юне покоління?
- Я - “сова”, тож більше працюю вночі, тоді легше сконцентруватися з думками на якомусь проекті, намалювати чітку картину. Вдень я можу назбирувати інформацію, а опрацьовувати - вночі.
На дітей в мене катастрофічно не вистачає часу, я шкодую про це, бо хочеться більше з ними займатися. Але “немає зле, щоб не вийшло на добре”. Діти мають знати, що мама не завжди буде підстраховувати. Діти дорослішають, стають більш самостійними. Інколи собі готують їсти. Трохи з’їхали в навчанні, по оцінках, але це можна виправити.

   - Чи допомагає вам «друга половинка» - чоловік? Чи відчували ви його підтримку в ті моменти, коли залишили тимчасово посаду?
- Відчуваю, ще й як відчуваю! Якби він мене не підтримував, мене б тут не було. Доволі часто буває складно. Минулого року через мою «відставку» і супутні фінансові труднощі була заморожена будова нашого дому. В сім’ї як в сім’ї, не завжди буває гладко. Але чоловік завжди підставляє плече. Та й у нього немає вибору, - бачив, з ким одружувався (посміхається). Хоч я й була у вимушеному прогулі - вдома не сиділа, займалася громадською діяльністю. Баняки і кухня - трохи не мій стиль життя...

   Від автора: Більш ніж годинне спілкування з Марією ЛУК'ЯНОВОЮ принесло мені велике задоволення. Вона - людина повністю відкрита, без фальші. А саме головне, що в Марії — фанатична віра в майбутнє Бережан і регіону!

В'ячеслав СТАРОЩУК