Звершилося - наш талановитий художник Олег Шупляк, картини якого є майже у кожній оселі свідомого бережанця, створив унікальну єдину в своєму роді картину з...потрійним змістом «Наша дума, наша пісня…»
На перший погляд картина представляє собою традиційний український пейзаж. На схилі пагорбу під сухою вербою сидить старенький кобзар, вдалині розкинулось старосвітнє село, долиною поміж пагорбами стелиться туман. На перший погляд здається – пейзаж як пейзаж. І нічого дивного тут не було б, якби не хитромудра ілюзія, в результаті якої старі стріхи та дерев’яна церква не явили б нам образ Івана Франка, а персонажі другого плану – Лукаш і Мавка – портрет Лесі Українки. Та й на тому магія картини не закінчується – усі ці дивовижні самі по собі ілюзії є лише фрагментами єдиного цілого – лику нашого геніального поета – Тараса Шевченка. Ці три величні постаті наших титанів слова доповнює зримо-незрима подоба русалки Дністрової (мимоволі згадуєш славного просвітителя Маркіяна Шашкевича, 200-ліття якого відзначатимемо цьогоріч). А всі разом вони творять пафосний та величний символ духу української нації. Містика картини настільки потужна, що варто хоч раз вдумливо вглянутись в неї – і вона залишиться в пам’яті назавжди.
– Картини з подвійним змістом, – каже автор, – не є чимось абсолютно новим. В інтернет-мережі можна відшукати кілька десятків таких творів. Але оригінальних схем, за якими вони створені, ще менше. А роботи, які помимо самої ілюзії несли б у собі ще й смислове навантаження, відповідне до зображуваного, а також мали б більш-менш пристойний художній рівень, можна порахувати на пальцях. Класиком цього жанру прийнято вважати Сальвадора Далі. Геніальний Сальвадор досить часто використовував подібні прийоми у своїх картинах з подвійним змістом. Але я спробував, вибачте за ще один каламбур, піти далі за Далі, – посміхається художник, – я створив картину з потрійним змістом. Лише в одній своїй роботі «Лице смерті» Сальвадор Далі намагався втілити цей прийом. Але там застосована досить просто схема – повторення одного і того ж об’єкта (черепа). У моїй же картині всі складові різні, немає повтору.Тому, якщо хтось представить мені роботу, де застосовано такий же прийом, як і в мене (трьохкратна ілюзія) – я з радістю подарую йому свою картину.
– Пане Олеже, як довго ви працювали над цією роботою? – зацікавлено запитую митця.
– Власне над самою картиною «Наша дума, наша пісня…» я працював відносно недовго, але матеріали для неї підзбирував 20 років. Картину складено з моїх попередніх праць. Першу картину з подвійним змістом – «Портрет Шевченка» – я намалював у 1991 році. Вона й стала основою. У мене є ціла серія таких картин. Деякі можна побачити на моїй сторінці в інтернеті (http://arts.in.ua/artists/MrOlik/f/9129/). У цих роботах для мене важливо досягти граничної ясності і повноцінності обох «змістів», як за логікою, так і за формою зображеного. Наприклад, я не користуюсь методом, який застосовував славнозвісний Арчімбольдо та його послідовники – вони створюють портрети, накопичуючи купу різних предметів, фруктів, морепродуктів тощо. Я вважаю, чим простіша формула ілюзії, тим вона чистіша й унікальніша. Як у математиці чи хімії. Тому намагаюсь уникати надуманих деталей, щоб картина сприймалась природно, незалежно від закладеного у ній підтексту. Також для мене є важливим застосувати власні, унікальні схеми та прийоми, які не використовувались ніким раніше. Якщо ж, окрім змісту, в роботу вдається внести якусь долю доброго гумору – тоді я особливо радію.
– Чи важко створювати такі оригінальні, непередбачувані картини-каламбури? – ставлю чергове запитання до талановитого креативного художника.
– Взагалі-то, зізнаюсь чесно, я рідко звертаюся до цього жанру. В основному працюю в постмодерновому напрямку, а це – абстракції, символічні композиції. Іноді повертаюсь до традиційного реалістичного пейзажу. А ідеї картин із подвійним змістом приходять час від часу якось самі по собі, ніби зовні, чи, може, навпаки – з глибини підсвідомості. Мені лишається тільки їх матеріалізувати. Такі речі не можна спланувати заздалегідь, тому я навіть не намагаюсь цього робити.